Синтез ефірів алкілполіглікозиду гліцерину

Синтез ефірів алкілполіглікозиду та гліцерину проводили трьома різними методами (на малюнку 2 замість суміші алкілполіглікозидів показано лише алкілмоноглікозид як вихідний продукт). Етерифікація алкілполіглікозиду гліцерином за методом А протікає в основних умовах реакції. Розкриття кільця епоксиду методом B також відбувається в присутності основних каталізаторів. Альтернативою є реакція з гліцеринкарбонатом за методом С, яка супроводжується елімінацією СО₂ і який, імовірно, проходить через епоксид як проміжну стадію.

Потім реакційну суміш нагрівають до 200 ℃ протягом 7 годин, протягом яких утворену воду безперервно відганяють, щоб максимально змістити рівновагу до продукту. Як і очікувалося, на додаток до моногліцеринового ефіру утворюються ефіри алкілполіглікозиду ди- та тригліцерину. Іншою вторинною реакцією є самоконденсація гліцерину з утворенням олігогліцеринів, які здатні реагувати з алкілполіглікозидом так само, як і гліцерин. Такий високий вміст вищих олігомерів може бути цілком бажаним, оскільки вони додатково покращують гідрофільність і, отже, наприклад, розчинність продуктів у воді. Після етерифікації продукти можна розчинити у воді та відбілити відомим способом, наприклад перекисом водню.

За цих умов реакції ступінь етерифікації продуктів не залежить від довжини алкільного ланцюга використовуваного алкілполіглікозиду. На малюнку 3 показано процентний вміст простих ефірів моно-, ди- та тригліцерину в суміші неочищених продуктів для чотирьох різних довжин алкільного ланцюга. Реакція C₁₂ алкілполіглікозид забезпечує типовий результат. За даними газової хроматограми, моно-, ди- і тригліцеринові ефіри утворюються у співвідношенні приблизно 3:2:1. Загальний вміст ефірів гліцерину становить близько 35%.