Синтез алкілполіглікозидних гліцеринових ефірів

Синтез алкілполіглікозидних гліцеринових ефірів було проведено трьома різними методами (Рисунок 2, замість суміші алкілполіглікозидів як вихідний продукт показано лише алкілмоноглікозид). Етерифікація алкілполіглікозиду гліцерином за методом А відбувається в основних умовах реакції. Розкриття кільця епоксиду за методом B також відбувається у присутності основних каталізаторів. Альтернативою є реакція з гліцеринкарбонатом за методом C, яка супроводжується виділенням CO2.₂ і який, ймовірно, протікає через епоксид як проміжну стадію.

Потім реакційну суміш нагрівають до 200℃ протягом 7 годин, протягом яких утворена вода безперервно відганяється, щоб максимально змістити рівновагу в бік продукту. Як і очікувалося, крім моногліцеринового ефіру утворюються алкілполіглікозидні ди- та тригліцеринові ефіри. Ще однією вторинною реакцією є самоконденсація гліцерину з утворенням олігогліцеринів, які здатні реагувати з алкілполіглікозидом так само, як і гліцерин. Такий високий вміст вищих олігомерів може бути цілком бажаним, оскільки він додатково покращує гідрофільність і, отже, наприклад, розчинність продуктів у воді. Після етерифікації продукти можна розчинити у воді та відбілити відомим способом, наприклад, перекисом водню.

За цих умов реакції ступінь етерифікації продуктів не залежить від довжини алкільного ланцюга використаного алкілполіглікозиду. На рисунку 3 показано відсотковий вміст моно-, ди- та тригліцеринових ефірів у суміші неочищених продуктів для чотирьох різних довжин алкільних ланцюгів. Реакція C₁₂ Алкілполіглікозид дає типовий результат. Згідно з газовою хроматограмою, моно-, ди- та тригліцеринові ефіри утворюються у співвідношенні приблизно 3:2:1. Загальний вміст гліцеринових ефірів становить близько 35%.