Міжфазні властивості похідних алкілполіглікозиду.

Для характеристики міжфазних властивостей похідних алкілполіглікозиду були записані криві поверхневого натягу/концентрації, і з них були визначені критичні концентрації міцел (КМК) та значення поверхневого натягу плато вище КМК. Як додаткові параметри досліджувався міжфазний натяг відносно двох модельних речовин: октилдодеканолу та декану. Значення КМК, отримані з цих кривих, показано на рисунку 8. Відповідні дані для C...₁₂ алкілмоноглікозид та а_{С 12/14}Алкілполіглікозиди включені для порівняння. Видно, що гліцеринові ефіри та карбонати алкілполіглікозидів мають вищі значення CMC, ніж алкілполіглікозиди порівнянної довжини ланцюга, тоді як значення CMC монобутилових ефірів дещо нижчі, ніж у алкілполіглікозидів.

Вимірювання міжфазного натягу проводили за допомогою тензіометра з обертовою краплею Kri.iss. Для імітації практичних умов вимірювання проводили у жорсткій воді (270 ppm Ca:Mg= 5:11 при концентрації поверхнево-активної речовини 0,15 г/л та при SO2). На рисунку 9 показано порівняння міжфазного натягу C.₁₂похідні алкілполіглікозиду проти октилдодеканолу. C₁₂Моно[1]бутиловий ефір має найвищий міжфазний натяг і, отже, найнижчу міжфазну активність, тоді як C₁₂моногліцериновий ефір знаходиться практично на рівні C₁₂полібутиловий ефір. C₁₂Алкілполіглікозиду, включеного для порівняння, знаходиться на рівні двох останніх згаданих похідних алкілполіглікозиду. Загалом, значення міжфазного натягу відносно октилдодеканолу є відносно високими. Це означає, що для практичного застосування важливо забезпечити синергізм використаних сумішей поверхнево-активних речовин з полярними оліями.

Результат випробування піни, як показано на рисунку 10. Піноутворення різних алкілполіглікозидних моногліцеринових ефірів та монокарбонатів вимірювали шляхом порівняння з C₁₂алкілполіглікозид для двох значень жорсткості води за відсутності жирного ґрунту. Вимірювання проводилися відповідно до DIN 53 902. C₁₀і С₁₂Алкілполіглікозидні моногліцеринові ефіри утворювали більший об'єм піни, ніж C₁₂алкілполіглікозид. Стабільність піни значно вища у випадку C₁₂моногліцеринового ефіру, ніж у випадку C₁₀ похідна при 16°dH. C₁₄Алкілполіглікозидний моногліцериновий ефір не можна порівняти з C₁₀і С₁₂ похідні за своєю піноутворюючою здатністю та загалом показники гірші, ніж у C₁₂алкілполіглікозид. Монокарбонати з довжиною алкільного ланцюга n 8 та 12 вирізняються дуже низьким об'ємом піни, як і слід було очікувати від гідрофобної похідної алкілполіглікозиду.